ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН
Залежність від психоактивних речовин (наркотиків) — це хронічне захворювання, що проявляється в непереборному бажанні вживати наркотичні речовини, незважаючи на негативні соціально-медичні наслідки.
Відповідно до сучасних досліджень, залежність від ПАР є захворюванням центральної нервової системи: біохімія в активних центрах (рецепторах) мозку змінюється так, що потреба в наркотичних речовинах стає біологічно зумовленою і дуже сильною.
Уперше більшість людей вживає наркотики добровільно, із різних причин, але повторне вживання може призвести до змін у мозку, у результаті чого людина може бути не здатною опиратися інтенсивному потягу до ПАР. Оскільки вживання наркотиків може призводити до змін у мозку, залежність розглядають як хронічне захворювання, а не брак волі чи прояв поганого характеру. Наркозалежність вважають рецидивним захворюванням — люди, які лікуються від розладів, пов’язаних з уживанням наркотиків, або пройшли таке лікування, мають підвищений ризик повернутися до вживання ПАР навіть після кількох років відмови.
Вживання наркотиків впливає передусім на три складові мозку.
- Базальні ганглії відіграють важливу роль у формуванні мотивації, зокрема приємних ефектів від такої діяльності, як прийом їжі, спілкування і секс, а також беруть участь у формуванні звичок і щоденної поведінки. Ці ділянки утворюють ключовий вузол, що називається «ланцюгом винагороди» мозку. Наркотики надмірно активують цей ланцюг — зумовлюють ейфорію; але внаслідок багаторазової дії ПАР організм пристосовується до їхньої присутності, чутливість базальних ядер зменшується. Таким чином, людина втрачає здатність відчувати задоволення від іншої діяльності крім вживання наркотиків.
- Розширена мигдалина відповідає за стресові відчуття, такі як дратівливість і неспокій, що є характерними для синдрому відміни (коли людина різко перестає вживати наркотичні речовини). За тривалого вживання наркотичних речовин людина продовжує це робити, щоб отримати тимчасове полегшення від почуття дискомфорту, а не заради задоволення. Тобто вживання ПАР відбувається не для отримання насолоди, а щоби «привести себе у нормальний стан».
- Префронтальна кора відповідає за здатність мислити, планувати, розв’язувати проблеми, приймати рішення і контролювати свої імпульси. Ця частина мозку дозріває останньою, тому підлітки найбільш уразливі до наркотичних речовин.
Деякі наркотичні речовини, наприклад опіоїди, також впливають на стовбур головного мозку, що контролює основні життєво важливі функції (частоту серцевих скорочень, дихання і сон).
З 1999 р. в Україні офіційно запроваджено міжнародну класифікацію хвороб десятого перегляду (МКХ-10). Згідно з МКХ-10, усі види залежності від психоактивних речовин кодують у рамках діагностичного модуля F10 — F19, що об’єднує «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин».
Психоактивні речовини (ПАР) — речовини, що спричиняють звикання та/або залежність за умов систематичного вживання. До психоактивних речовин належать алкоголь, наркотичні речовини, окремі лікарські та інші засоби.
Психоактивні речовини можна поділити на опіоїди, стимулятори, галюциногени, канабіноїди, снодійно-седативні речовини, інгалянти. ПАР можна вживати у різний спосіб, зокрема через куріння, ковтання, нюхання, внутрішньовенне та внутрішньом’язове введення.
Характерні ознаки синдрому залежності від ПАР:
- сильне бажання чи почуття непереборної тяги до прийому ПАР;
- порушена здатність контролювати поведінку, пов’язану з прийомом ПАР;
- поява абстинентного стану, що виникає, коли прийом психоактивної речовини зменшити або припинити;
- ознаки толерантності до дії психоактивної речовини, що проявляються в необхідності значного збільшення кількості речовини для досягнення бажаного ефекту;
- поглиненість уживанням ПАР, котра проявляється в тому, що заради прийому речовини людина повністю або частково відмовляється від важливих альтернативних задоволень і зацікавлень чи витрачає багато часу на діяльність, необхідну для придбання і прийому речовини, та на відновлення після її ефектів;
- вживання психоактивних речовин всупереч явним ознаками шкідливих наслідків для здоров’я, роботи/навчання, стосунків з друзями, членами родини тощо.
Чому деякі люди стають залежними від ПАР, а інші — ні?
Передбачити, чи стане людина залежною від наркотиків, неможливо. Частина людей може вживати ПАР певний час і не мати залежності. У інших залежність розвивається дуже швидко, буквально після першого вживання. На формування залежності впливає багато чинників, і що більше факторів ризику має людина, то більша ймовірність того, що прийом наркотиків може призвести до залежності.
Фактори ризику, що впливають на формування залежності, можна розділити на кілька груп.
1. Біологічні. Гени, з якими народжується людина, відіграють значну роль у формуванні залежності. Окрім того, мають значення стать, етнічна приналежність і наявність супутніх психічних захворювань (депресія, тривожні розлади тощо). Зокрема, особи, які мають інші психічні захворювання, більш схильні до формування залежності від ПАР.
2. Соціальні. Оточення людини, особливості сімейних стосунків (передусім дітей з батьками), друзі, економічне положення і загальний рівень добробуту впливають на ризики початку вживання наркотиків та формування залежності. Такі фактори, як фізичне, сексуальне і психологічне насильство, життя в умовах постійного стресу, утиски з боку сім’ї, можуть значно збільшити ймовірність початку вживання наркотиків і подальшої залежності від них.
3. Еволюційні. Генетичні чинники і фактори навколишнього середовища взаємодіють з критичними етапами розвитку в житті людини та впливають на ризик появи наркозалежності. Вживання наркотиків у будь-якому віці може призвести до залежності, але що раніше воно починається, то більша ймовірність переростання його у залежність. Особливо це стосується підлітків: області їхнього мозку, що контролюють прийняття рішень, судження і самоконтроль, ще розвиваються, тож підлітки можуть бути особливо схильними до ризикованої поведінки, зокрема вживання наркотиків.
Розрізняють кілька етапів розвитку наркозалежності. Спочатку з’являється імпульсивний потяг до прийому ПАР, який більшою мірою асоціюється з позитивними переживаннями (ейфорія, відчуття психічного та фізичного комфорту, почуття задоволення), проте згодом починає переважати компульсивний потяг, пов’язаний, головно, з потребою усунути негативні переживання (дисфорія, почуття дискомфорту, різноманітна психо-вегетативна симптоматика), які асоціюються із синдромом відміни — гострим абстинентним синдромом.
- безпідставні зникнення з дому на досить тривалий час;
- різкі несподівані зміни поведінки (необґрунтована агресивність, злобність, замкнутість, брехливість, відчуженість, неохайність);
- поява боргів, зникнення з дому цінних речей і грошей, крадіжки;
- втрата інтересу до колишніх захоплень, занять;
- поява в домі флаконів/паковань тощо з невідомими речовинами;
- наявність серед особистих речей шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, наркотичних речовин;
- поява у лексиконі нових жаргонних слів;
- наявність слідів від ін’єкцій на будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі;
- розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон удень, важке пробудження і засинання, тяжкий сон);
- розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, вживання значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги);
- зміни розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до розміру булавкової головки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата).
Визначити, чи вживає людина ПАР, можна із використанням експрес-тестів, які продають в аптеці. Для такого тестування потрібен зразок сечі або слини і можна не звертатися до спеціалізованої клініки. Існують тести на один або кілька ПАР, проте варто пам’ятати, що вони можуть давати як хибнопозитивні, так і хибнонегативні результати, і що визначення того, чи вживала особа ПАР, залежить від тривалості перебування певної речовини в організмі людини, частоти вживання тощо. Так, деякі речовини неможливо виявити вже через кілька днів після вживання, особливо якщо людина вживає їх епізодично, а не постійно.
Психічні розлади та розлади, викликані вживанням психоактивних речовин,
є провідною причиною інвалідності у світі.
Згідно з термінологією Всесвітньої організації охорони здоров’я, психоактивні речовини – це такі речовини, які при прийомі або введенні в організм людини впливають на психічні процеси, наприклад на когнітивну або афективну сфери. Такими речовинами є тютюн, алкоголь, деякі ліки, токсичні речовини, наркотики. Усі вони більшою чи меншою мірою впливають на мозок і психіку людини, її здатність тверезо мислити і відповідально діяти.
Деякі з них використовуються в медицині як знеболювальні чи снодійні препарати. Інші, хоч і небезпечні для здоров’я, не заборонені законом. Це — тютюнові та алкогольні напої, препарати побутової хімії.
Однак існує ще одна група психоактивних речовин, вживання яких є особливо небезпечним. Це — наркотичні речовини (наркотики). Хоч наркотичний ефект можуть мати й інші психоактивні речовини, наприклад, деякі ліки, та загалом наркотиками прийнято називати лише нелегальні препарати, розповсюдження яких заборонено законом. Найбільша небезпека психоактивних речовин, зокрема наркотиків, полягає в тому, що вони спричиняють залежність.
Вплив наркотичних речовин на дітей і підлітків особливо небезпечний. Спостереження вчених виявили, що для маленьких дітей характерна відраза і байдужість до тютюну, алкоголю та наркотиків. Навіть при їхньому випадковому вживанні дитина надовго зберігає відразу до цих шкідливих речовин.
Для підлітків «експериментування» з наркотичними речовинами особливо небезпечне, оскільки вони часто не розуміють і повністю не усвідомлюють їхньої згубної дії і шкоди від них для свого організму. У зв’язку з фізіологічними особливостями організму підлітків наркотична залежність розвивається у них набагато швидше, ніж у дорослих.
Наркотичні речовини мають значний вплив на психоемоційний стан підлітків, їхній характер і поведінку.
Найнебезпечнішим у плані вживання наркотичних речовин і формування шкідливих звичок є потяг підлітка до пізнання всього нового, незвичного, бажання чим скоріше стати дорослим, перейняти звички і спроби поведінки старших за себе, не виглядати у їхніх очах смішним. Є ще один важливий фактор, який чомусь недооцінюють – психологічний дискомфорт. Батьки, вчителі, друзі можуть помітити зміни у поведінці, характері, способі життя таких підлітків: вони починають уникати старих друзів і рідних, втрачають інтерес до навчання, спорту, можуть ставати агресивними, зухвалими.
Поширення наркоманії серед студентства веде до появи таких захворювань, як ВІЛ-інфекція, гепатити В і С, зростанню суїцидів. За останнє десятиліття чисельність хворих на наркоманію збільшилася більш ніж у дев’ять разів. Спостерігається активне залучення дітей до 14 років в незаконне споживання наркотиків.
Профілактика грипу та ГРВІ
Грип — це високозаразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті. Епідемічні спалахи припадають на холодну пору року.
Збудник – вірус трьох типів: А, В, С. Віруси грипу В і С викликають поодинокі захворювання, вірус типу А найчастіше стає причиною спалахів хвороби.
В останні роки, згідно інформації Українського центру грипу, в минулих епідсезонах циркулювали віруси грипу А (Н1N1) California, А (Н3N2) та віруси грипу В, що не виключає їх циркуляцію і в епідсезоні 2016-2017 років.
Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги. Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу.
Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом – коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє. У зоні зараження перебувають усі в радіусі 2 метрів навколо хворого. Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів – це, в середньому, 7 днів.
При появі перших симптомів грипу хвора людина обов'язково повинна залишатися вдома - щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них.
Такими симптомами є: підвищена температура тіла, біль у горлі, кашель, нежить, біль у м'язах. З будь-якими з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря - його слід викликати додому. Якщо стан хворого не погіршується, необхідно продовжувати лікування вдома до повного зникнення симптомів.
Якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже тепер під загрозою — її життя. Викликайте "швидку" чи терміново звертайтеся безпосередньо до лікарні, якщо присутні наступні симптоми: сильна блідість або посиніння обличчя, затруднення дихання, висока температура тіла, що довго не знижується, багаторазове блювання та випорожнення, порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість, болі у грудній клітці, домішки крові у мокроті, падіння артеріального тиску.
Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів — небезпечно. Затримка з госпіталізацією може призвести до смерті хворого.
Особливо небезпечним грип є для представників груп ризику – це діти до 5 років (особливо – діти до 2 років), вагітні жінки, люди віком від 65 років, люди з надмірною вагою, хворі на діабет, хворі на хронічні серцево-судинні захворювання, хворі на хронічні захворювання легенів, люди з іншими тяжкими хронічними захворюваннями. Також сюди належать професійні групи ризику - медичні працівники, вчителі й вихователі, продавці, водії громадського транспорту, усі, хто працює в багатолюдних місцях. Найефективнішим засобом профілактики грипу є щорічна вакцинація – це специфічна профілактика. Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною. Найкращий час для проведення вакцинації — напередодні грипозного сезону (у вересні). Якщо такої можливості не було, то щеплюватись можна і впродовж всього сезону. Це посилює здатність організму протистояти грипу. Розвиток імунного захисту починається з 2-го дня після вакцинації і сягає максимуму через 2-3 тижні. Імунітет зберігається від 6 до 12 місяців.
Ще є неспецифічна профілактика, це коли людина власними силами може захистити себе від захворювань на грип та ГРВІ. Для цього потрібно: уникати скупчень людей, користуватися одноразовими масками при необхідності, регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання, повноцінно харчуватися з введенням в їжу натуральних вітамінів, висипатися, уникати перевтоми, мати чисті руки, користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками, загартовуватись, займатись спортом, ходити більше пішки, при необхідності використовувати хімічні засоби профілактики, які є в аптеках (вітаміни, противірусні препарати) Не займайтеся самолікуванням! Відповідне медикаментозне лікування хворому призначає тільки лікар!